Януш Корчак "Щоденник"
1942.
"Після війни люди довго не зможуть дивитися одне одному в очі, щоб не вичитати питання: "Як це сталося, що ти живеш, уцілів? Що робив?"."
"Так. Про себе. Про свою малу і важливу особу.
Хтось злостиво написав десь, що світ є крапелькою бруду, завішеною у безмежжі; а людина є твариною, котра зробила кар’єру.
Що ж, може бути і так. Але доповнення: та крапля бруду знає страждання, вміє кохати і плакати, вона сповнена туги.
А кар’єра людини, якщо зважити сумлінно, сумнівна, дуже сумнівна".
"Все має свої межі. Тільки зухвала безсоромність безмежна. Власті розпорядилися очистити шпиталь на Ставках..."
"Бува, що зустрічаємо когось, після багатьох років відсутності. У його зміненому лиці читаємо власну відмінність від того, що було і чим ми були. ..."
"Чи читав Марк Аврелій притчі Соломона? Як заспокійливо діє його щоденник".
"Наївні і поштиві є люди. Мабуть, нещасливі. Не дуже знають, у чому полягає щастя. Кожний розуміє його інакше...