me_geneva: (books)
"Население Земли на протяжении тысячелетий проявляло поразительную способность избегать крайностей как в несчастьях, так и в полном блаженстве. Сколько раз предсказывали хаос и предрекали утопию — однако ни то, ни другое не наступило".

Классика. Must admit - перечитывать Шекли осенними вечерами - perfect match. Находится то, что не было замечено ранее. Трудно поверить, что это было написано в 1959. В этой книге не столь идеален и интересен сюжет и особенно концовка, сколько вся философская подложка. Она шикарна и многогранна, и никого не оставит равнодушным. Must read.
me_geneva: (books)

1942.
"Після війни люди довго не зможуть дивитися одне одному в очі, щоб не вичитати питання: "Як це сталося, що ти живеш, уцілів? Що робив?"."



"Так. Про себе. Про свою малу і важливу особу.
 Хтось злостиво написав десь, що світ є крапелькою бруду, завішеною у безмежжі; а людина є твариною, котра зробила кар’єру.

Що ж, може бути і так. Але доповнення: та крапля бруду знає страждання, вміє кохати і плакати, вона сповнена туги.
А кар’єра людини, якщо зважити сумлінно, сумнівна, дуже сумнівна".

"Все має свої межі. Тільки зухвала безсоромність безмежна. Власті розпорядилися очистити шпиталь на Ставках..."

"Бува, що зустрічаємо когось, після багатьох років відсутності. У його зміненому лиці читаємо власну відмінність від того, що було і чим ми були. ..."

"Чи читав Марк Аврелій притчі Соломона? Як заспокійливо діє його щоденник".


"Наївні і поштиві є люди. Мабуть, нещасливі. Не дуже знають, у чому полягає щастя. Кожний розуміє його інакше...

Кожний розуміє його інакше... )
me_geneva: (books)
Легше чинити опір на початку, ніж наприкінці.

Чудова книга - про взаємодію із зовнішнім світом, як почати бачити маніпуляції, як їх використати на свою користь або знешкодити. Книга - збірка різноманітних досліджень, ситуацій, прикладів того, як  ми діємо чи реагуємо автоматично, за "закладеним" сценарієм. І як такі автоматичні реакції використовують для впливу на наші рішення.
Чалдіні на багатьох прикладах описує закони психологічного тиску та дає практичні рекомендації як помічати та уникати такі ситуації. Як говорити "ні". Він дуже детально описує в різних ситуаціях на яких почуттях грають, як саме, зокрема, як поводитись в натовпі, коли комусь зле, як "грають" торгові агенти, чому простий підпис під петицією чи опитуванням може бути елементом впливу і початком кардинальних характерологічних змін, як послідовність та соціальний вплив грають злі жарти із прийняттям рішень.
Як побачити, коли відбувається маніпуляція, яка і як вийти з цієї ситуації. Цікава, корисна і практична інформація. Дуже раджу.
Must read.

P.S,
Ну і просто в тему моє улюблене про маніпуляції, коли до вас приходять з опитуванням Leading Questions - https://www.youtube.com/watch?v=G0ZZJXw4MTA
me_geneva: (Default)
"Бізнес існує для надання послуг"
"Якщо в нас і є традиція, то вона полягає в гаслі: завжди все можна зробити краще, ніж робиться зараз"

Ще одна книга - must read 2015. Дуже надихає та дає їжу для родумів. Геніальна, з надзвичайно актуальними порадами в умовах сучасної Україні. Дуже влучно сформульовані природні, справедливі, раціональні та водночас моральні ідеї та принципи буття та розвитку успішного бізнесу як модель життя всієї країни. Філософія та політика, яку сповідують більшість нинішніх дійсно успішних новаторів.
Думки, які однозначно варто знати.

"Суспільство платить за свою безгосподарність. Більше половини світових бід сьогодення виникають через те, що люди платять свої кровні гроші за "сачкування", розслабленність, неякісність і неефективність".

"Одного ранку я прийшов на залізницю дуже рано й побачив чимось заблокований готовий до відправки потяг на повній парі. Машиністи вже пів години "чекали наказу". Ми спустилися й очистили колію до того, як надійшов наказ. Це було перед тим, як ми накинули всім ідею особистої відповідальності. Було трохи важко зламати звичку до "отримання наказів". Люди спочатку боялися брати на себе відповідальність. Але у міру того, як ми наполягали, їм, здається, уме більше й більше подобалися такі порядки, і тепер ніхто нікому не обмежує обов'язки".

"Жоден із наши їх працівників не є "експертом". На жаль, ми визнали за необхідне позбавлятися людини, як тільки вона починає вважати себе експертом. Якщо хтось справді знає свою роботу, то не вважає себе експертом, адже людина, яка знає свою роботу, бачить наскільки багато ще треба зробити, порівняно з тим, що зроблено, що вона завжди буде націлена вперед ..."

"Можливо, це було просто чудово для свого часу й досконало відповідало певним викликам, але щодня з'являються нові виклики і тому в бізнесі не місце рабському наслідуванню власного "вчора"  ".

"Застарілі ідеї були збережені, розвиток був практично зупинений і залізничникам, що розумілися у справі, не дали можливість вільно розвиватися. Чи розв'яже проблему такого типу мільярд доларів? Ні, мільярд доларів тільки її ускладнить на один мільярд доларів. Метою мільярда було б законсервувати нинішні методи керівництва залізницею. Адже саме через існуючі методи ми маємо теперішні труднощі на залізниці загалом".

"Щоразу поступ починається з малого та з однієї людини".

Read more... )
me_geneva: (Default)
Сьогодні в Україні антибольщевицька визвольна боротьба є організована і ведена ОУН — Організацією Українських Націоналістів. Поняття “українського націоналіста”, “націоналістичного руху”, має зовсім інше значення, ніж подібні терміни на Заході. Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціялізмом. Український націоналізм бореться проти імперіялізму, проти тоталітаризму, расизму і всякої диктатури чи застосування насильства.
Ім'я “український націоналіст” є співзвучним з “український патріот”, який є готовий боротися за свободу свого народу, жертвувати для свого народу все, що він посідає, навіть життя. Український націоналізм протиставить т. зв. большевицькому інтернаціоналізмові ідею самостійности і вільного розвитку кожної нації. Ми поборюємо намагання большевиків накинути іншим народам російське панування. Ми протиставимось російському большевизмові на всіх ділянках життя у всяких формах.


Микола Посівнич написав чудову книгу - розповідь про силу духу, мужність, життя і боротьбу Степана Бандери. Коли одна душа може бути найсильнішою зброєю. Коли один скаже: Слава Україні! Хай живе Україна! Микола Посівнич зробив чудову добірку статей, інтерв'ю, промов про діяльність Бандери. Це ідеологічні статті та інтерв'ю, пронизані духом, силою, відродженням, пророчі та надзвичайно актуальні. У цій книзі є багато відповідей, її варто читати з олівцем.
Must read 2015.

Read more... )
me_geneva: (Default)
"Він стріляв, він хотів убити людину, й це заважає мені його розуміти".

"Анну вбили у Бабиному Яру, хоча батьки ніколи не казали "вбили". Вони казали: "Анна лежить у Бабиному Яру", так ніби через оте лежання душі Анни й моїх батьків могли знайти супокій, а заодно знімалося питання виконавців. Їм було незручно запитувати про виконавців, бо вони ні до кого не хотіли бути не добрі, не могли нікого ненавидіти... Ліда не вірила в Аннину покірність долі. Вчителі глухонімих не можуть дозволити собі покірності, сказала якось Ліда..."

"Я завжди хотів займатися історією, казав батько, але ніколи не хотів аби вона зайнялася мною, а ще він казав, аби мати стосунок до історії, не потрібно родичів. А я казала, ще й як потрібно, просто в мене є ця схильність - вміщати все у велику панораму, так ніби й ми самі перебуваємо в розі вітрів історії, навіть якщо завдяки божевільному родичу, від якого нічого не можем навчитися".

"Після цієї книги почуваєш себе євреєм, ніби вся ця історія – твоя особисто, так сильно, так чесно розповідає її авторка"
- (c)
Мабуть, це найбільш точний опис цієї книги. Відчайдушна і дуже мужня спроба відновити родинне втрачене. Від себе додам, що після цієї книги дуже хочеться жити. Надзвичайно! Вона дуже щира, іноді навіть надто щира, всі історії наскрізь пронизані пережитим, пропущеним крізь себе, справжнім, тонкою стрічкою. Вона дуже справжня і щира. Тим і важлива.
Однозначно must read цього року.

Must read.

Sep. 2nd, 2015 10:49 am
me_geneva: (Default)
Дай тобі Боже знати стільки, скільки я не знаю, – постійно казала бабуся. Вона повторювала це речення ледь ображено, але гордо. Її внук Марик, мій батько Мирон, був надзвичайно начитаною дитиною. У свої дев’ять він уже проковтнув сотні книжок і ставив дорослим дуже, як йому здавалося, прості, елементарні питання. Бабуся здебільшого не знала відповіді. Не знала вона і Сократового вислову "я знаю, що нічого не знаю". Можливо, цим своїм реченням вона хотіла розрадити себе, або поставити на місце сиромудрого внучка, бо бабуся наполягала на своєму девізі, що звучав, як античний афоризм: "Дай тобі Боже знати стільки, скільки я не знаю". Крім цього вислову, по бабусі залишилися ще дві речі: одна фотографія та одна історія. Коли родина у серпні 1941 втікала з Києва від німецької армії, а мого діда Семена забрали на фронт, бабуся залишилася сама в квартирі на Енґельса, вулиці, що стрімко спадала вниз до розкішного Хрещатика...

http://www.theinsider.ua/art/mustread-urivok-iz-knigi-kati-petrovskoyi-mabut-ester/
me_geneva: (Default)
"...Я прагнув зробити життя людей кращим. Я знаю, що це звучить дуже пафосно і схоже на егоїстичну балаканину, але це правда"...

Интересно то, что я прочла у Брэнсона много в чем перекликается с Коллинзом "От хорошего к великому":

"Сначала «кто»... затем «что». Мы ожидали, что лидеры, которые осуществляли преобразования компаний, начинали с выработки видения будущего и корпоративной стратегии. Однако выяснилось, что сначала они подбирают нужных им в путешествии людей, избавляются от людей ненужных, добиваются того, чтобы нужные люди занимали нужные места, и только затем решают, а куда же, собственно, они едут. Старое утверждение «кадры решают все» оказывается неверным. Не просто кадры решают все, а нужные кадры."
У Брэнсона абсолютно идентичные мысли и очень много интересных размышлений и примеров на этот счет.

"Руководители 5 уровня поразительным образом сочетают в себе выдающиеся человеческие качества и профессиональную волю. Они честолюбивы, но их честолюбие проявляется не в желании личного успеха и признания, а в достижении успеха своих предприятий. "

- А кто не выживал?
- О, это простой вопрос, - ответил он.
- Оптимисты.
- Оптимисты? Не понимаю, - я был совершенно сбит с толку.
- Оптимисты. Это те, кто говорил: «Мы выйдем отсюда к Рождеству». Рождество приходило и уходило. Тогда они говорили: «Мы выйдем отсюда к Пасхе». И Пасха приходила и уходила. Затем День Благодарения и снова Рождество. И они умирали. Не выдерживали. Мы продолжали идти молча. Затем он повернулся ко мне и сказал: - Вот один очень важный урок: никогда не путайте веру в то, что вы победите (а вы не можете позволить себе потерять эту веру) с суровой необходимостью трезво смотреть фактам в лицо, как бы ужасны они ни были.
По сей день я храню в памяти образ Стокдейла, убеждающего оптимистов: «Имейте в виду, мы не выйдем отсюда к Рождеству».

У Брэнсона есть из личного опыта иллюстрация этой веры вопреки, хотя описывает он все с легкостью азарта...

"Великие компании отдавали все свои силы тем видам деятельности, к которым у них была настоящая страсть. Идея не в том, чтобы разогреть страсть сотрудников к какому-то виду деятельности, идея в том, чтобы открыть, что по-настоящему увлекает тех, кто работает в компании."

"Создайте культуру, которая опиралась бы на принципы свободы и ответственности, в рамках одной концепции."

Путь Virgin.

"Гениальность союза «И». Выбирайте обе противоположности одновременно. Вместо того, чтобы выбирать А или Б, попытайтесь придумать, как заиметь и А, и Б - принципы и прибыль, последовательность и перемены, свободу и ответственность и так далее."

Кратко: Концепция Win-Win. Человечность, любознательность, люди превыше всего, семья важнее всего, think different, make the World better place, начиная с себя и своей работы, страсть к любимой работе, риск, азарт, учеба на ошибках (а куда без них :)), профессионализм, kiss(keep it short, stupid :) ), нет слова "невозможно", просто нужно искать другой путь)), "все в жизни можно улучшить", веселье и радость во всем) - вот он, коктейль успеха.

Да, это книги после которых очень хочется жить, творить и воплощать свои идеи и проекты в жизнь; после прочтения появляется чувство, что в нашем славном Мире все возможно)

Обе книги must read, заряжают энергией :)
me_geneva: (Default)
"Уголь отдает тепло, сгорая, - книга выделяет тепло, когда ее читают. Чтение - процесс культурно-энергетический, и культуру правильно сравнивают с надышанным теплом - заботливо сохраненным жаром человеческого дыхания."

"Детские впечатления от сказки закрепляются в нашем сознании на всю жизнь, и как жалко, что мы уже не различаем в слове "впечатления" его корневую "печать", "впечатан-ностъ". Сказка впечатана в нас навсегда - крупным шрифтом наших детских книг. Может ли человек, задумывающийся над судьбами культуры, быть равнодушным к сказкам?"

В поезде я читаю книги, которые становятся очень значимыми в моей жизни. В этот раз это Мирон Петровский "Книги нашего детства". Я давно хотела добраться до этой книги. Я очень субъективна хотя бы потому, что лично знаю автора. Человека совершенно необычного, необыкновенного. Не из этой эпохи. Также знаю многое про историю написания. Про запреты. Про борьбу и всю тяжесть выживания. Наверное, самое страшное для яркого и неорданарного писателя, особенно если это истинное призвание - не возможность реализоваться, хранить рукописи в шкафу...
Книга действительно удивительна, уникальна. Историко-литературные очерки. Книга очень фундаментальная, живая, тонкая, с многоярусными аллюзиями и искрящимся юмором.
Основа детства в общем-то любого человека - о сказках.
Must read. 
Page generated Apr. 23rd, 2025 03:24 pm
Powered by Dreamwidth Studios