Must read.

[me_geneva]

Дай тобі Боже знати стільки, скільки я не знаю, – постійно казала бабуся. Вона повторювала це речення ледь ображено, але гордо. Її внук Марик, мій батько Мирон, був надзвичайно начитаною дитиною. У свої дев’ять він уже проковтнув сотні книжок і ставив дорослим дуже, як йому здавалося, прості, елементарні питання. Бабуся здебільшого не знала відповіді. Не знала вона і Сократового вислову "я знаю, що нічого не знаю". Можливо, цим своїм реченням вона хотіла розрадити себе, або поставити на місце сиромудрого внучка, бо бабуся наполягала на своєму девізі, що звучав, як античний афоризм: "Дай тобі Боже знати стільки, скільки я не знаю". Крім цього вислову, по бабусі залишилися ще дві речі: одна фотографія та одна історія. Коли родина у серпні 1941 втікала з Києва від німецької армії, а мого діда Семена забрали на фронт, бабуся залишилася сама в квартирі на Енґельса, вулиці, що стрімко спадала вниз до розкішного Хрещатика...

http://www.theinsider.ua/art/mustread-urivok-iz-knigi-kati-petrovskoyi-mabut-ester/