"Від Калігарі до Гітлера - психологічна історія німецького кіна" - Зігфрід Кракауер

"Мої міркування з цього приводу, як і з багатьох інших, можна заперечити тим, що німецькі режисери або глядачі не підозрюють про подібні паралелі. Однак ці паралелі існують, і той факт, що вони проходять повз увагу, не применшує, а підсилює їх значущість. Що менше людина розуміє, чому вона віддає перевагу тій або іншій темі, то впевненіше можна припускати, що її вибір визначається сильними психологічними потягами, які діють поза контролем свідомості..."

Одне з найвідоміших досліджень німецького кіна - від етапу становлення, експресіоністичних експериментів аж до мюзиклів, - що вплинуло на розвиток науки про кіно ХХ століття. Важливість цієї книжки - у запропонованій методології аналізу впливу кіна на соціум і націю загалом. Автор дослідив це на прикладі формування кінематографом гітлерівського автоматизму в душах німців як соціальної основи для встановлення фашистської ідеології.

Дуже глибоко, ґрунтовно, ідейно, сильно. Дуже витончений сам текст. І без претензії на абсолютизм. "За певних соціальних умов параліч колективної душі може статися де завгодно і з ким завгодно". "Картина була воістину дивна: з одного боку, німці не наважувалися вручити Гітлерові кермо влади, з іншого боку - жадали бачити його при владі. Така суперечлива психологічна позиція нерідко виникає в результаті конфлікту між вимогами розуму й емоції... психологічні устремління перекривали ідеологічні небезпеки. Фільми догітлерівського періоду проливають світло на цю психологічну ситуацію". 
Професійно, структуровано, все чітко розкладено по поличках. Коли зародилася і як розвивалася ідея нацизму. Соціальні та психологічні аспекти, комплекс меншовартості, гра на людських почуттях, хаос чи диктатура, тиранія, психологічна хворобливість, і за нею параліч культурного життя, втеча в ілюзії, над-фатум, і знову небачена жорстокість, психологічна дегенерація, "колективна душа борсається між анархією і тоталітарною владою"; віддзеркалення історії і життя повсякдення, показано підґрунтя для приходу до влади диктатури, червоною ниткою скрізь всю книгу, що саме стало останньою краплею, спроба віддзеркалити та пояснити, і все це з величезною кількістю ґрунтовно обробленого матеріалу. Ця книга просто унікальна. Ні, вона не дає відповідей, але знімає багато запитань.

" "Це Гомункулус, людина без душі, услужник диявола, чудовисько!" Коли вони вбивають його собаку, безутішний Гомункулус переймається такою зневагою до людства, що навіть єдиному другові Родену не до снаги переконати його на інше. Зважаючи на подальше життя Гомункулуса, фільм напрочуд точно завбачає кар'єру Гітлера. Одержимий ненавистю, Гомункулус стає диктатором величезної країни, й, мстячись за свої страждання, заходиться правити нею з нечуваною жорстокістю. Переодягнувшись у робітника, він підбиває людей на страйк, щоб потім по-звірячому розправитись з ними. Врешті-решт, у фіналі картини він розв' язує світову війну. Удар блискавки обриває життя цього чудовиська". (1916)

"...німці настільки звикли до авторитарного правління, що навіть у пропагандистських стрічках ворожих країнах бачили лише підступи їхніх урядів".

"Цього разу винятковий нігілізм не лякав націю. Чому? Єдино прийнятне пояснення варто шукати в тому, що більша частина німців жила в підсвідомому або свідомому страху перед соціальними перетвореннями, а отже, вітала фільми, які паплюжили не тільки лихих правителів, але й добрі революційні починання".

"фатальні тенденції німецької державної системи. Вона яскраво втілилась в образі Калігарі: він проповідує необмежену владу, що обожнює сваволю й, задовольняючи свою пристрасть до панування над іншими, безсоромно зневажає всі людські права й цінності. Будучи слухняним знаряддям у руках Калігарі... схоплена суть характеру Калігарі: він двійник Валентиніана й попередник Гітлера..."

"Проте, є та сама нав'язлива ідея: тиранія або хаос"

"У фільмі є досить цікавий прийом, який переконує глядача в тому, що Долі годі уникнути... невблаганність Долі... "(1921)

"Ще до однієї спроби вирішити болісну душевну дилему вдалися в ті ж таки повоєнні роки. Вона зводилася до нового захисту й пропаганди тоталітаризму, беручи до уваги ту психологію мас, яка ставила тоталітаризм над хаосом". (1922)

"Якщо кадри у фільмах Довженка покликані розкривати зміст, схований у людському обличчі або неживому предметі, то ці знімки, здається, призначені для того, щоб підкреслити, якого дрібного льоту всі службовці".