"Leopolis Multiplex"

Leopolis multiplex започатковує інтелектуальну дискусію про Львів, що шукає відповідей на важливі запитання. Яким містом є сучасний Львів: типово радянським чи сучасним європейським? Що – історія, міфи, архітектура, люди, випадки чи, може, щось інше, чого ми просто не помічаємо – формує образ Львова? Яким є майбутнє міста, чиї історія та сьогодення не раз викликали запеклі cуперечки?

Leopolis multiplex дає читачеві можливість побачити різний Львів: міфологізовано австро-угорський, ностальгійно польський, радикально націоналістичний, суперечливо радянський, контрастно український, зрештою, Львів особистий.

Leopolis multiplex – це не готовий образ Львова, це, радше, пазли, з яких ми пропонуємо Вам скласти свій образ міста.

Я не певна, що про цю книгу можна сказати краще, ніж виклали Грані-Т. Ця книга - різний Львів. Місто, яке кожен баче по-своєму, яке розвинулось в своїх умовах, і стало саме таким.
"Буденність, кава і наука". "Вибірковість пам'яті", "звідки в такому занедбаному місті такі доглянуті жінки ніби інша раса", "польский Львів",  "ностальгія - туга", "Черги, дефіцит, фільми про партизанів, політінформації, мило у формі цегли із запахом сосен...", ""світле" минуле та невизначене майбутнє", "мій Львів - то Львів осінній" - пошматкована історія, шматочки єдиної мозаїки, зібрані в єдине ціле різними авторами, і тим різноманітно, яскраво і цікаво...

Думкою поміж слів і думок - Я б хотіла колись прочитати таке про Київ...  

"Страх открывает двери" - Алистер Маклин

 Перефразируя - "Он заслужил право на месть". 

"Мы всюду натыкались на запертые двери. Но сегодня вы открыли все эти двери передо мной. Страх был ключом, открывшим все эти двери."

"Человеку не до виски, если он не может найти себе места от тревоги".

"Он был таким же генеральным директором, как я президентом Соединенных Штатов Америки".

"Это голос человека, решение которого уже не зависит от его воли, это уже было не решение, а единственный смысл его жизни".

"«Вечность – это длительное время, Тальбот. Вечность – это навсегда. Но я буду ждать»."

В 1958 году недалеко от Кубы неизвестный истребитель сбивает самолет небольшой частной авиакомпании "Транскарибская чартерная служба" с ценным грузом на борту. Вместе с экипажем гибнет семья одного из владельцев авиакомпании Джона Талбота. Спустя три года мы видим его уже на скамье подсудимых. После того как его обвиняют в кражах драгоценностей и убийстве полицейского, Талбот сбегает прямо из зала суда, прихватив заложницей очаровательную девицу - некую мисс Рутвен...

Отличный роман, захватывающий, интересный, extraordinary, держит в напряжении с первых минут и до самого конца, красочный сочный текст - "Он был воплощением мечты вдовы-аристократки об идеальном шофере. Он был совершенством. Он был безукоризнен. Он был поэмой в темнобордовых тонах. ". Догадки, догадки, догадки с самого начала, развитие, и красивая раскрутка в самом конце - это вещь. С размышлениями о вендетте и вечном... 
В общем, вкусно.