Юрій Андрухович - "Таємниця"

[me_geneva]

Я тремчу, щоб тільки не зачинялися двері,
бо відчинені двері – то незбагненна радість.
Роберт Данкен

"Я думаю, нам страшенно повезло у житті, правда ж?"

"Поезія - це коли два слова зустрічаються одне з одним уперше".

"Присутність Бога у поезії тільки посилюється, якщо її замовчати".

"Таке собі вмістилище для чорнила і слів".

"От хоч би й людський ланцюг від Києва до Франика у січні 90-го, п'ять мільйонів людей береться за руки і так стоїть посеред власної країни".

Андруховича варто починати цією книгою. І з цим приходить розуміння і стилю, і долі, от і кожна книга сприймалась би інакше, крізь призму, хоча що варто зазначити - мова кожної його книги чудова. Ця книга легша за його інші. Захоплює із самого початку - з історії створення. Road movie українського талановитого письменника - інтерв'ю за символічних 7 днів. Це калейдоскоп, дивишся і розумієш, що все весь час змінюється, і ніколи нема повторення, чи повернення назад, є лише життя, єдине, суцільне, постійно-змінне, лише ці моменти, коли дихаєш, дивишся, чуєш, відчуваєш, живеш... і все, що існує поміж, в, і замість рядків. У кожному часі ці калейдоскопічні картинки такі різні в своїй зміні, ніколи не повторювані, але яскраві, і справжні. Так і ця книга - це двері до відкриття калейдоскопу-таємниці, яка отримує контури, світиться, двері до трансформації, 50 років за 7 днів, двері до історії розвитку.  Таємниця золотою ниткою крізь всю книгу... Багатослівна таємниця. Життя, як воно було, як воно є. Мені сподобалось. За стиль, за легкість, за жорсткість... фраз, життя. За справжність. За поринання у 60-ті, 70-ті, 80-ті, 90-ті, яких ми ніколи не дізнаємось, на наше щастя, але до яких можна доторкнутись на мить, і просто зрозуміти. І Чехо-Словаччина 68-го, і Хрущов, Андропов, Горбачов, Єльцин, Незалежність, 2004... І вся та сама історія, яка вчилась, набуває іншої грані змісту крізь призму однієї долі, долі митця, ближче, зрозуміліше, з ідеями, з творчістю, з диханням строками, з переживаннями, з проживанням... 
І та сама Україна, Франківськ, Львів, Київ... І та сама Європа. І та сама Німеччина. 
На диво - дуже оптимістично. 



"Світла саме настільки, щоб не заснути, і не читати, саме настільки аби повіситися" - про плацкарт.

"Я остаточно відмовився бути невдахою і повірив у цілком запаморочливе майбутнє".

"Уявляєш? Хтось насипає собі до чаю цукор і розмішує його, подзвонюючи ложечкою об склянку. І це чути на всі прилеглі квартали, він іде триста метрів, п'ятсот, а воно до нього все долітає й долітає. Для мене в цьому весь Львів... Львів - це передусім акустика, а не відео".

"Записування віршів ніколи не є вирішальним. Важливіше їх проживання".

"Уявляєш? Вони любили працювати, себто годинами, днями і ночами длубатися у своїх проектах - ілюстрацій, шрифтів, обкладинок, титулів, колонтитулів і колофонів, вони працювали тушшю, гуашшю, чорнилом, олівцями, пензлями - усім, що малювало. Праця вважалася кайфом. Їхній побут був цілком підпорядкований цьому кайфу".

"Такого Львову, насправді, не було, але ми у ньому жили".

"Добрий ранок, моя одинокосте".

"Цілий тиждень ми тільки й жили капустою. Капустою і поезією. Тобто, капустою тиждень, а поезією завжди".

"Це був такий собі цілком заборонений кабінет доктора Калігарі, ніхто навіть не знав, де він знаходиться..."

"Через народження Софійки я отримав ще одне - назову це так - містичне підтвердження того, що я щаслива людина".

"..але в житті завжди щось із чогось одного разу починається" - про публікації.

"Мені подобалось те, що Москва настільки велика, занурення в метро і цілогодинні переїзди давали надзвичайно багато - з одного боку, ти людина в натовпі, з другого - ти сам по собі, всі три ока широко відкриті, ти вбираєш і бачиш. А ці нічні повернення, ці випадкові діалоги в підземних переходах, випадкові сигарети, викурені невідомо з ким!"

"Скажімо про те, що кожній людині випадають лише ті страждання, які вона в змозі витримати. Ти наперед захищений вищою волею від тих страждань, яких не витримав би. Це незла штука - жити з таким усвідомленням".

"Судячи з усього, я витягнув якийсь набагато щасливіший білет".